У Нікополі помер голова ради ветеранів НЗФ Володимир Тихонов. З ним попрощалися сьогодні, 10 травня, повідомляє Nikopolnews, посилаючись на корпоративну сторінку підприємства Нікополь феросплавний у Фейсбуці.
Більше 40 років Володимир Тихонов присвятив роботі на феросплавному заводі. Він залишив цей світ на 72-му році життя.
Ось що пише про нього журналістка Тетяна Харлан:
“Ентузіаст та оптиміст, його сила духу та життєлюбство захоплювало. Він любив і вмів жити, працювати, кохати, дружити, досягати цілей та стверджувати мрії в реальність.
Володимир Тихонов був впевнений, що робота на НЗФ була призначена йому долею. Бо коли він побачив знімок сталевара в журналі «Вогник», одразу усвідомив, що хоче стати саме металургом. Так з’явилася мрія, яку він з притаманною йому наполегливістю втілив в життя.
Після навчання у металургійному технікумі, Тихонов проходив практику на заводі «Дніпроспецсталь», а після осягав ази металургії в Грузії на Зестафонському заводі та піднімав цілину в Казахстані.
Але після термінової служби в армії все ж таки повернувся до Нікополя і прийшов на НЗФ працювати горновим у цех №2.
Володимир Миколайович із завзяттям вивчав технологію, розвивав у собі металургійне чуття. Після 20 років роботи в основному цеху, вже загартованим фахівцем, йому запропонували посаду старшого майстра у ЦЕМ. Через деякий час Володимир Миколайович очолив цех електродної маси.
Цілеспрямований і рішучий, знаючий усі тонкощі феросплавного виробництва, тож не дивно, що незабаром він очолив відділ технічного контролю, а згодом став заступником генерального директора з якості.
В цілому Володимир Миколайович віддав рідному підприємству 40 років життя, а після виходу на пенсію не зміг сидіти склавши руки та очолив заводську раду ветеранів. На цій посаді він встиг зробити чимало хорошого.
Колеги та друзі запам’ятали його як чуйну, доброзичливу людину, відданого друга та гарного батька для своєї доньки Ольги та розсудливого радника для зятя Максима, а ще турботливого дідуся для онуків – Валерії та Володі.
Він був справжнім патріотом своєї родини та підприємства Дуже радів, що донька продовжила трудову династію, висловлював сподівання, що його шлях наслідує онук.
«Щастя – це здорова, міцна та дружня родина. Я це точно знаю», – казав Володимир Миколайович.
Він радів з того, що мав таку як в особистому житті, так і на підприємстві.
Адміністрація заводу, профспілковий комітет, рада ветеранів та вся #команда_НЗФ висловлює щирі співчуття родині, близьким та друзям Володимира Тихонова.
Ми поділяємо ваш біль втрати та сумуємо разом з вами.
Прощання з Володимиром Миколайовичем відбулося сьогодні о 13.30 в міжконфесійній капличці «Утамуй мої печалі» навпроти міського моргу”.
