Вбиті росією мешканці Нікопольщини. Захисник з Марганця Борис Зус загинув 26 вересня 2022 року. Тож сьогодні річниця його смерті, і ми вшановуємо пам’ять Героя!
Під час загальнонаціональної хвилини мовчання, о дев’ятій годині ранку, Nikopolnews розповідає про полеглих на фронті чи померлих через війну військових з Нікопольщини, а також про вбитих цивільних у Нікополі і районі. Ми не повинні забути жодного імені… Маємо берегти пам’ять про кожне обірване росіянами ЖИТТЯ.
Вбиті росією мешканці Нікопольщини: Борис Зус
26 вересня 2022 року у боях на Донеччині загинув житель Марганця Борис Зус. Під час виконання бойового завдання він отримав поранення несумісне з життям. Військовослужбовець захищав Україну від 2014 року.
Ось що пишуть про Захисника на сайті Марганецької міської ради.
Зус Борис Іванович народився у місті Марганець 02.05.1973 року у сім’ї звичайних робітників. Тут же він пішов до школи № 10, де закінчив 8 класів.
Навесні у далекому 2014 році зібрався йти на фронт. Здавалося, гарний та працьовитий чоловік – все життя попереду, що ж ти забув на тій війні? Батьки, рідні, друзі – всі поряд. “Чого не вистачає?” – це питання ставили собі усі знайомі та рідня Зуса Бориса Івановича – славного українця, нащадка козацького роду.
Маючи звання старшого солдата та невимовне бажання допомогти рідній країні у скрутну годину, Борис Іванович одразу потрапив до лав славетної 93 бригади «Холодний Яр». Там його життя, ніби, починається із самого початку: навчання, воєнні дії у Донецькій та Луганській областях, нове військове звання. І тепер він не просто солдат ЗСУ, він – командир відділення, що несе відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя підлеглих. Немов, одразу подорослішав, став сильнішим та мудрішим, а про його легку вдачу годі й казати – фартовий. До відділення, командиром якого був Борис Іванович, прагнули потрапити всі вояки-добровольці: за сім років війни – жодних втрат особового складу! Вважали, що саме це відділення є щасливим. Побратими, навіть, прізвисько йому вигадали – «Кіпіш», а пізніше, воно стало його позивним.
Для «Кіпіша» ті події перетворилися на життя. Очі палали живим вогнем, мозок працював чітко на випередження та знищення ворога. Здавалося, що саме там, в окопах він почав жити повним життям, знайшов себе та своє призначення, вдихаючи на повні груди розуміння того, хто він є – захисник, вільна людина, українець. Неодноразово був нагороджений медалями за військову доблесть, мужність, оборону України та захист Незалежності.
А потім прийшла велика війна… Важкі кровопролитні бої на Київщині та Харківщині, де відділення Бориса Івановича брало безпосередню участь. Саме під Ізюмом Герой здобув свої перші три поранення. Далі було тривале лікування та реабілітація – і знов до бою… Маючи змогу залишитися у тилу після поранення, натомість «Кіпіш» обрав передову лінію говорячи: «Там мої хлопці. Ніхто крім нас».
Між Бахмутом та Соледаром 26 вересня 2022 року мінна арта загарбників обірвали життя славетного сина українського народу, нащадка козацького роду, гарного друга та товариша, вільної та нескореної людини, патріота та борця за Незалежність, одного з кращих представників української нації – Зуса Бориса Івановича: людини, громадянина, військового, командира, патріота, українця.
«Ми познайомились в квітні 2014 року, в перші дні формування 20 БТРо. Тоді, 8 років тому, в ті перші тижні війни, коли була невизначеність, багато нерозуміння і сумнівів, у хлопців виникали питання, на які вони хотіли почути відповіді і присутність священника була важливою, — розповів на своїй сторінці у ФБ капелан Дмитро Поворотний. — Якось він підійшов до мене і запитав: «Отче, а Бог простить мені мої помилки, неправильні вчинки, гріхи, що я багато вчинив за своє минуле життя- за те, що я пішов захищати Батьківщину? Чи буде це мені зараховано?» Я йому відповів: «Друже, я не можу тобі дати ствердну відповідь чи заперечити — це все в Божих руках! Але єдине можу тобі сказати, що цей твій вибір і крок — стати на захист України — гідний і правильний, і я буду просити за тебе у Бога»
Борис Зус і Дмитро Поворотний
Сержант Борис Зус загинув 26 вересня під Бахмутом Донецької області під час виконання бойового завдання. Боря, друже, наш Бог милостивий – ти це вже знаєш напевно!”
1 жовтня 2022 року у Марганці прощалися із загиблим на війні Героєм. На панахиду за Борисом Зусом прийшли рідні, товариші, військовослужбовці, небайдужі містяни.
Поховали бійця на Центральному кладовищі у Марганці.
Вічна і світла пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним і близьким!
Інші імена в нашому Меморіалі – ТУТ
Увага! Якщо ви можете і хочете розповісти більше про Бориса Зуса, або про інших полеглих Героїв з Нікопольського району, або про вбитих на Нікопольщині цивільних, пишіть нам на пошту nikopol.net@ukr.net. Допоможіть зберегти пам’ять!
Вже зібрані нами історії життя та смерті полеглих Захисників – ТУТ
Інформація про всіх загиблих Героїв з Нікопольщини, яку нам вдалося знайти – ТУТ
Матеріали про вбитих цивільних мешканців – ТУТ
Наш Телеграм – там усі новини Нікополя і району. Підписуйтесь!
