Як живе Марганець без Каховського водосховища, розповіли журналісти сайту «Укрінформ». Повідомляє Nikopolnews.
Після підриву Каховської ГЕС, Марганець, як і вся Нікопольщина залишився без централізованого водопостачання. Тоді влада розпочала проєкти з будівництва нових водогонів, волонтери та різні міжнародні фонди – організували підвезення води. Попри те, що вода в кранах вже з’явилася, люди продовжують запасатися питною.
«Всі водоканали району працюють у штатному режимі та беруть воду або з русла р. Дніпро, або з альтернативних джерел водопостачання. Цю воду вони очищують, знезаражують та подають у мережі. В Марганці – вода з Миколаївського водосховища. Вона проходить очистку, але вода має такі фізичні якості, що очистити її до стану питної – дуже дорого. Це буде дуже дорога вода. Тому прийнято рішення подати в мережу технічну воду, а питну воду привозити окремо», розповідає начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко.
У населених пунктах, де централізовано подається технічна вода, місцева влада встановила очисні станції та ємності для води. Наповнювати їх допомагають благодійники. Зокрема, БФ Світ. Україна. Пологи».
Щодня, волонтери цього фонду двічі або тричі везуть воду до Марганця. За 6 місяців, кожна автівка благодійного фонду проїхала понад 30 тисяч кілометрів.
«Їздить зараз по три машини, в кожній по 2 куби води і кожна робить по 2-3 “ходки” в залежності від потреб людей. Влітку навіть орендували машини, бо своїх не вистачало. Їздили до Нікопольської, Червоногригорівської, Софіївської, Томаківської громад. На місці забору води черги були, водіям доводилося в них стояти. Ми привозимо тільки питну воду», розповідає Альона, волонтерка благодійного фонду.
Один з водіїв водовозок Сергій розповдає, що раніше він ніколи не був у Марганці. Але тепер його тут приймають за свого. Чоловік родом з нині окупованого міста Пологи. До великої війни працював регіональним торговельним представником на Пологівському маслоекстракційному заводі. Два тижні Сергій разом з родиною прожив в окупації, а тоді виїхали. При евакуації з рідного міста він проїхав 8 ворожих блокпостів.
Як живе Марганець без Каховського водосховища
До Марганцю волонтери привозять воду у той, самий час.
«Бувало таке, що обстріл починався, але люди стояли і чекали на воду, тож і ми разом з ними тут були. У чергах люди хоча б між собою познайомились, а то деякі сусіди не знали одне одного. А одні були посварились, так тут і помирилися», говорить чоловік.
Він вірить, що повернеться до рідного дому. А поки допомагає тим, хто допомагає окупантам.
За водою мешканці Марганця приходять щодня. Одні складають баклажки у великі сумки, інші – мають тачки, хтось приїхав на велосипеді чи машині
«Не думав, що на старості буду таким займатись. От сьогодні набрав воду – і на пару діб вистачить. Це мені і для приготування їжі, й для побутових потреб», говорить один з чоловіків у черзі.
Він разом із товаришем обговорювали ворожі обстріли, які тут трапляються ледь не щодня:
«Майже кожен вечір б’ють по місту. “Гради” як летять, то таке відчуття, ніби тебе в могилу загнали. Просто не передати»
Мешканка Марганця Тетяна набирає 40-50 літрів води – на чотирьох людей, і так кожен день. А жінка на ім’я Аня свої баклаги з водою складає у старий дитячий візок. Аби забрати всі ємності з водою, їй доводиться приходити сюди двічі.
«У нас четверо дорослих і маленька дитина, тому набираю багато. Завтра, певно, не прийду, бо з дитиною треба в лікарню», говорить жінка.
За півгодини люди розібрали «розібрали» 2 куби води та потихеньку понесли повні пластикові бутлі по домівках. Так буде тривати поки не збудують магістральний водогін з Запоріжжя до Нікопольщини.
«Це великий амбітний проєкт, який приведе в район воду із Запоріжжя, з річки Дніпро, і наші водоканали подадуть її в мережі. Вона пройде весь цикл очистки і буде питною. Це стосується всіх водоканалів на нашій території», говорить про вищезазначений проект Євген Євтушенко.
Зараз будується три ланки магістрального водопроводу загальною протяжністю майже 150 кілометрів. Водозабір здійснюватиметься з Інгульця та річки Дніпро.
«Проєкт, умовно кажучи, розбитий на кілька ділянок, на кожній свій відсоток готовності. В середньому, якщо говорити про труби, то укладка здійснена на 60-70%. Але крім труб, є ще інфраструктура – насосні, аванкамери, електрична частина. Роботи ще насправді дуже багато. Працюють хлопці майже в цілодобовому режимі, без перебільшення, навіть за такої погоди. Чесно кажучи, я хвилювався, що коли почнеться негода і розмокне земля, то роботи зупиняться. Але ні, працюють кожного дня, вдень і вночі. Завдання від Президента поставлено: в найкоротший термін закінчити будівництво водогону, говорить Євтушенко.
Журналісти «Укрінформ» поцікавилися у нього і про безпекову ситуацію в районі.
«Ми знаходимось за 5 км від ворога. Точніше, від цього місця, де ми спілкуємось, до берегової лінії – трохи більше кілометра, а між берегами – 5 км. Саме ця близькість до ворожих позицій спричиняє те, що у нас є постійна загроза обстрілу. Росіяни здійснюють обстріли з артилерії, реактивних систем, атакують дронами. Останніх стало суттєво більше, але ми намагаємось цьому протидіяти», додав Євген Євтушенко.
- Ще новини Нікопольщини: «Тариф залишається майже 41 гривня»: у Томаківці відновили водопостачання
- Читайте також: Instagram дозволив змінювати фон фото в Stories
