Історія радіо Нікополя значно старша за появу FM-станцій. Більшу частину ХХ століття радіо в місті було дротовим: сигнал надходив до будинків через радіомережу, а в квартирах стояв звичайний «брехунець» — абонентський гучномовець. Паралельно існували заводські радіовузли, радіоклуб, аматорські станції, місцеві радіоредакції, а згодом — ефірне FM-мовлення.
Цей матеріал я підготував для вас до Дня міста Нікополь. Ми багато вже писали про минуле Нікополя. А от історії радіо ще не торкалися. І, чесно, кажучи інформацію знайти було не легко. Її довелося збирати по крихтах…
Перші радіомережі Нікополя
Найраніша знайдена мною дата організованого нікопольського дротового радіомовлення — липень 1930 року. Тоді в місті запрацював центральний радіовузол, до якого почали підключати перші гучномовці. Вони з’являлися на залізничній станції, будівельних майданчиках майбутнього Південнотрубного заводу та в будинках.
Радіо в ті роки було насамперед засобом масової інформації та державної пропаганди. Через нього передавали новини, матеріали про колективізацію, музику, радіоуроки для ліквідації неписьменності та інші загальнодержавні програми.
У 1930-х роках у Нікополі існувала і технічна база для підготовки людей, які цікавилися радіо. У місті працювала радіотехнічна школа. Це був час, коли радіотехніка швидко входила в повсякденне життя, а для молоді вона ставала ще й захопленням.
Окремою сторінкою стала радіогазета. У квітні 1932 року при районній газеті створили єврейську секцію Нікопольського літературного об’єднання. Її організаторами були Цибулевський, Розенберг, Бро та Гальперін. Радіогазету вів Яків Персидський.
У ранніх 1930-х згадується також радіогазета «Шахтар Мангану», яку вів Яків Персидський. Тобто радіо в Нікополі вже тоді було не лише ретранслятором центральних програм — воно використовувалося і для створення місцевого інформаційного матеріалу.
Радіо під час війни
До початку німецько-радянської війни радіо вже стало важливою частиною міського життя. У червні 1941 року інформація про початок війни надходила до нікопольців, зокрема, через радіо. У тогочасній місцевій пресі публікувалися виступи центрального керівництва, які звучали по радіо.
Після окупації Нікополя 17 серпня 1941 року звична система міського життя була зруйнована. Після визволення міста у лютому 1944 року радіомережу довелося відновлювати разом з іншою міською інфраструктурою.
Радіоклуб і радіоаматори
Після війни радіо в Нікополі розвивалося не тільки як засіб мовлення. Воно ставало технічним хобі.
У переліку радіоклубів, опублікованому в журналі «Радио» за 1946 рік, є Нікопольський радіоклуб за адресою вул. Свердлова, 23 (нині Запорізька). Це свідчить про існування в місті організованого радіоаматорського руху вже в перші повоєнні роки.
На початку 1950-х років радіо остаточно стало частиною міського простору. Біля входу до скверу встановили великий репродуктор-дзвін. Через нього люди слухали новини, музику, спортивні трансляції, зокрема футбольні матчі.
Радіо в цей період слухали буквально всі, хто мав доступ до мережі. Для багатьох нікопольців «радіо» означало саме дротовий гучномовець, який працював годинами і фактично був постійним звуковим фоном у квартирі.
Міський радіовузол і заводське радіо
У 1960-х роках міська система стала значно потужнішою. Міський радіовузол використовував будівлю Спасо-Преображенського собору. Після закриття храму в його приміщенні планували створити планетарій, а радіовузол був пов’язаний із цією спорудою. На будівлі встановлювали радіоантени.
Паралельно в місті існувала ціла система заводських радіовузлів. Радіо працювало на підприємствах і фактично було окремим засобом внутрішньої інформації.
На Нікопольському кранобудівному заводі діяли об’єднана редакція та радіовузол, якими керувала журналістка й поетеса Лідія Ковальчук. У заводських радіопередачах звучали виробничі новини, інформація про рішення міськвиконкому, повідомлення підприємств, а також музика і привітання за заявками.
Окремим центром радіожиття був Південнотрубний завод. Там працювало заводське радіо, а серед людей, пов’язаних із ним, згадується Віра Бард, яка вела передачі на радіо ЮТЗ.
У 1964 році випускався приймач «Промінь-М», а серед пунктів гарантійного ремонту була вказана адреса в Нікополі: вулиця Антонова, 3 (нині Олександра Сухорукова). Це вже інша сторона радіо — не мовлення, а ціла міська інфраструктура ремонту та обслуговування радіотехніки.
Радіовузли були не тільки на підприємствах. У 1960–1980-х роках радіовузли існували і в школах. Через них передавали оголошення, шкільні новини, проводили тематичні передачі.
«Радіохулігани» Нікополя
У 1950–1970-х роках поряд з офіційним радіо існувало зовсім інше — нелегальне.
Нікопольська молодь збирала саморобні лампові передавачі й виходила в ефір на середніх хвилях. Таке явище тоді називали «радіохуліганством», а саморобні передавачі — «шарманками».
Один із відомих місцевих радіоаматорів, Михайло Лимаренко, працював під позивним «Сатурн». Згадувався також піратський передавач із позивним «Педагог».
Передавачі часто збирали на потужних радіолампах, зокрема 6П3С. Працювали на середніх хвилях приблизно 180–250 метрів. В ефірі звучала музика, передавалися привітання між районами міста, а іноді — західна музика, яку офіційне радіо не транслювало.
За такими передавачами полювали пеленгатори. У місцевій газеті з’являлися попередження про радіоперешкоди. Багато таких станцій належали підліткам і молодим людям приблизно 14–18 років, які самостійно вивчали електроніку, конструювали передавачі та експериментували з ефіром.
Таким чином, у Нікополі одночасно існували два абсолютно різні світи радіо: офіційний дротовий ефір і підпільне аматорське мовлення.
Нікопольське радіо у 1970–1980-х
До 1970–1980-х років дротове радіо стало звичайною частиною побуту. У квартирах стояли «брехунці», а міський радіовузол забезпечував проходження загальнодержавної програми та місцевих інформаційних вставок.
Місцевий ефір був коротким. На нього відводилося приблизно 15–20 хвилин на добу. У цей час можна було почути новини міста, повідомлення підприємств, рішення міської влади, оголошення, репортажі та привітання за заявками.
Важливою постаттю місцевого радіо була Світлана Похиленко. Вона працювала журналісткою і радіоведучою, особливо помітною була її робота в 1990-х роках. Її голос був знайомий слухачам дротового радіо Нікополя.
Як працювало «Говорить Нікополь!»
Механізм місцевих вставок був досить цікавим. Основний сигнал Українського радіо йшов центральною мережею, але у визначений час міський радіовузол перемикав лінію на місцеву студію.
Саме тоді звучало: «Говорить Нікополь!»
Найчастіше місцеве вікно припадало на ранковий час — близько 6:30. Радіожурналісти могли працювати наживо або використовувати попередньо записані на магнітну плівку матеріали. Місцевий ефір тривав недовго, тому інформацію доводилося готувати дуже стисло.
Радіо було тісно пов’язане з місцевою пресою. Журналісти готували матеріали одночасно для газети та радіоефіру, тому одна й та сама новина могла спочатку прозвучати в будинках Нікополя, а потім з’явитися на газетній шпальті.
«Південна зоря» і районне радіо
Наприкінці 1990-х років у Нікополя та району фактично існували різні місцеві редакції дротового радіо.
У самому Нікополі працювала міська редакція радіомовлення, орієнтована на міські новини.
Окремо існувала районна студія, пов’язана з ТРК «Південна зоря». Її технічна база та дикторська студія розташовувалися в Менжинському — нині Приміському. Вона працювала передусім для сільського населення району.
Тут виділялася журналістка Марія Кухарук. Її робота була пов’язана з підготовкою інформаційних випусків про життя району, оголошень, подій і матеріалів місцевого значення.
В ефірі районного радіо були новини аграрного сектору, інформація про врожай, тваринництво, рішення районної ради та інші події району. Вставки також відкривалися словами «Говорить Нікополь!».
Згодом дротова мережа почала стрімко занепадати. Кабелі крали, мережа скорочувалася, а з поширенням FM потреба в старому проводовому радіо зменшувалася.
У 2017 році ТРК та газета «Південна зоря» були об’єднані в одну структуру в рамках реформи роздержавлення преси.
Нова епоха — FM
Паралельно з дротовим радіо наприкінці 1980-х — у 1990-х роках почалося формування іншого нікопольського радіо — ефірного.
Особливе місце в цій історії посідає 101,2 МГц. Ще наприкінці 1980-х років у Нікополі з’явився місцевий проєкт «Канал-5», а згодом на цій частоті працювали «Нікопольські новини», «Радіо ТТ» та різні загальноукраїнські радіостанції. Саме 101,2 протягом багатьох років залишалася однією з головних частот нікопольського FM-ефіру.
У 1990-х та 2000-х роках у Нікополі поступово сформувалася звична для українських міст FM-картина: одні станції приходили, інші припиняли роботу або переходили на інші частоти. З’являлися «Nostalgie», «Наше Радіо», «Мелодія», Europa Plus, «Доросле радіо», «Радіо 5», Retro FM, «Авторадіо», «Ера-FM», згодом NRJ, «Країна FM», Informator FM, Українське радіо, «Промінь», «Культура», «Громадське радіо» та інші.
Так Нікополь поступово перейшов від міста, де радіо слухали через дротовий «брехунець», до міста з повноцінним FM-ефіром.
Радіо під час великої війни
Після початку повномасштабного вторгнення радіо для Нікополя знову набуло особливого значення. Водночас війна почала руйнувати звичну систему радіомовлення міста.
У серпні 2022 року в Нікополі почали фіксувати сигнал російської станції «Море FM» на 91,6 МГц з окупованої частини Запорізької області. Українські мовники намагалися посилювати свої сигнали, щоб зберегти покриття міста.
У вересні 2022 року обстрілами було знищено обладнання КРРТ та передавач Radio Mix / Informator FM. Пошкодження інфраструктури дедалі більше впливали на роботу місцевих радіостанцій.
6 січня 2023 року на частоті 91,5 МГц почало мовлення Громадське радіо. У березні через обстріли з ефіру зник Informator FM. Тоді ж припинилося мовлення «Nostalgie».
Навесні 2023 року в ефірі з’являлися нові сигнали. «Байрактар» спочатку мовив на 107,7 МГц, а згодом перейшов на 97,7 МГц. «Армія FM» отримала тимчасовий дозвіл на 100,6 МГц і 26 квітня почала мовлення на цій частоті замість NRJ.
27 серпня 2023 року внаслідок обстрілу було важко пошкоджено вежу КРРТ. Після цього повноцінна робота міської передавальної інфраструктури стала фактично неможливою. Постійні обстріли не дають нормально відновити пошкоджені об’єкти, а РЕБ додатково впливає на радіосигнали та ускладнює їх прийом.
У результаті Нікополь фактично залишився без стабільного повноцінного FM-радіо — тієї системи, яка десятиліттями забезпечувала місто ефіром.
Сучасна історія Радіо Нікополя — радіо воєнного міста
Повномасштабна війна фактично повернула Нікополь до ситуації, коли звичайне ефірне радіо вже не можна сприймати як щось гарантоване.
Російські обстріли неодноразово пошкоджували телекомунікаційну інфраструктуру міста. У 2023 році було пошкоджено приміщення та обладнання радіостанції «Ностальжі», а сама система ефірного мовлення Нікополя зазнавала постійних перебоїв. А з грудня 2023 року українське телебачення в місті фактично відсутнє, а радіо працювало з перебоями.
Проблема не зникла і надалі. Через постійні обстріли відновлення передавальної інфраструктури залишається надзвичайно складним: обладнання пошкоджується, а встановлювати або ремонтувати передавачі там, де вони були раніше, небезпечно. У 2026 році керівник Informator FM зазначав, що відновити мовлення в Нікополі поки неможливо, оскільки місце, де стояв передавач, недоступне для безпечного відновлення.
Фактично місто залишилося без того радіо, до якого Нікополь звикав майже століття.
І саме в цей момент стало особливо потрібним «Радіо Нікополя».
Це вже зовсім інша технологія. Не радіовузол із дротами, не передавач на міській вежі і не FM-станція в традиційному розумінні. Це інтернет-аудіосервіс, створений спеціально для умов воєнного Нікополя.
Його головне завдання — оперативно попереджати мешканців Нікополя та Нікопольського району про небезпеку: повітряні тривоги, артилерійські обстріли, загрозу ударних безпілотників та інші небезпечні події.
Система дозволяє слухачеві отримувати сповіщення про небезпеку, не покладаючись на традиційний FM-передавач. Саме можливість працювати через інтернет стала особливо важливою для міста, де звичайна передавальна інфраструктура постійно перебуває під загрозою.
Тобто технологія змінила саму логіку радіо. Раніше сигнал ішов від однієї передавальної станції до всіх слухачів. Тепер інформація може доставлятися безпосередньо на телефон або комп’ютер слухача, а система може автоматично формувати ефір залежно від ситуації.
Для Нікополя, який живе під постійною загрозою обстрілів і атак дронів, це виявилося не просто новим способом слухати радіо. Радіо Нікополя, створене Володимиром Заграничним (автор статті), стало інструментом оперативного оповіщення — можливістю швидко попереджати мешканців міста та району про небезпеку.
«Радіо Нікополя» також має інноваційне рішеня – технологія Audio-to-Phone.
Завдяки їй слухач може просто зателефонувати на спеціальний номер +380 94 440 15 05 і слухати прямий ефір як звичайну телефонну розмову. Це особливо корисно під час блекаутів або в місцях, де відсутній стабільний 4G-зв’язок.
Але «Радіо Нікополя» — це не лише сирени та повідомлення про небезпеку.
Між тривогами тут звучить музика. Якісна, знайома й улюблена слухачами музика у форматі Adult Contemporary стала другою важливою частиною сервісу. У місті, де люди роками живуть під звуки вибухів, музика потрібна не просто для розваги. Вона допомагає зберігати звичайний ритм життя, відволіктися від постійної напруги, підтримувати емоційний стан і просто залишатися людьми попри війну.
Тому історія нікопольського радіо виявилася своєрідним замкненим колом.
У 1930 році радіо прийшло до Нікополя через перші гучномовці. У 1932-му тут уже працювала радіогазета, яку вів Яків Персидський. Потім були міський радіовузол, заводські редакції, радіоклуб, радіоаматори, «радіохулігани», «Говорить Нікополь!», дротовий «брехунець», «Південна зоря», FM-станції та десятки голосів у нікопольському ефірі.
А коли війна зруйнувала звичну систему ефірного мовлення, радіо знову знадобилося місту — але вже в іншій формі.
Так з’явилося «Радіо Нікополя» — радіо воєнного міста, головною метою якого є попередження людей про небезпеку, а музикою — допомога їм триматися.
🌐 Слухати онлайн: https://radio.nikopolnews.net/
📱 Завантажити застосунок: https://play.google.com/store/apps/details?id=net.nikopolnews.radio.twa
P.S. Можливо, у історичному тексті є неточності. А також залишилося ще багато “білих плям”. Якщо у вас є що додати, буду радий вашим листам на редакційну пошту. Надсилайте їх з темою “Радіо Нікополя”.
