Рівно 5 років тому, 18 жовтня 2021-го, свій останній рейс здійснив пором між Нікополем і Кам’янкою-Дніпровською. В оголошенні вказувалося, що це останній рейс у ТОМУ сезоні. З пасажирами прощалися лише до весни… Переправу закрили на зиму, як робили завжди. Але, на жаль, не так сталося, як гадалося… У лютому розпочалася повномасштабна війна. Лівий берег Дніпра опинився під окупацією. А згодом росіяни знищили Каховське водосховище. Пором так і не повернувся на маршрут, і звичне сполучення між двома берегами припинилося. Сьогодні сумно читати те оголошення п’ятирічної давності і усвідомлювати, скільки мрій, планів і надій перекреслила війна… Скільки життів забрала. Сьогодні, до речі, ще одна дата, пов’язана з історією переправи. 18 жовтня 2023 року у Нікополі встановили меморіальну дошку на честь загиблого Захисника Миколи Купченка. Він загинув 8 вересня 2022 року на фронті. До повномасштабної війни Микола працював на поромі…
І сьогодні у нашій традиційній рубриці “Реконструкція: Нікополь” ми розповідаємо вам історію переправи, яка на цьому місці почалася задовго до появи поромів і теплоходів. Ще наприкінці XVI століття на Микитиному Розі існувала переправа через Дніпро, якою користувалися козаки й торговці. Згодом поруч постала Микитинська Січ, а біля переправи виросло поселення, з якого, власне, почалася історія Нікополя.
Переправа була важливою задовго до появи пароплавів: через Дніпро перевозили людей і товари. Згодом річка стала торговельним шляхом, а пристані — місцями, де завантажували судна й звідки вирушали до інших міст.
Від пароплавів до залізничної гілки
Наприкінці XVIII століття в Нікополі вже діяла пристань, звідки сільськогосподарську продукцію перевозили до Херсона й Одеси. У 1847 році сюди прибув пароплав «Луба». А в середині XIX століття річкові перевезення стали одним із важливих занять місцевих жителів.
Вантажна пристань у Нікополі на початку XX століття
У 1834 році в Нікополі заснували цех вільних матросів. Вони перевозили вантажі Дніпром, будували й обслуговували судна. У 1857 році в місті налічувалося 1537 вільних матросів із приблизно 6500 мешканців. Нікопольські човни ходили до Херсона, а деякі доходили навіть до Одеси. Більше про цих людей та їхню роль у житті міста читайте в матеріалі «Вільні матроси Нікополя: ким вони були і чим займалися».
У місті працювали казенна та приватні пристані. Серед приватних пароплавів були «Надія» й «Єлизавета», серед казенних — «Брат», «Сестра», «Проворний» і «Поспішний». Уздовж берега розташовувалися причали, склади та місця стоянки суден.
Річкова торгівля сприяла розвитку місцевого підприємництва. На початку XX століття в Нікополі працював автоматичний паровий млин, пов’язаний із купецькою родиною Жаботинських. Поруч була хлібна пристань, що полегшувала відвантаження зерна й борошна. Про це та інші сторінки історії місцевого купецтва розповідаємо в статті «Син нікопольського купця — співзасновник Ізраїлю».
Для перевезення вантажів використовували й залізницю. У 1909 році нікопольські купці звернулися до міської влади з пропозицією прокласти від станції Нікополь колію до вантажної пристані й погодилися оплатити будівництво. За краєзнавчими матеріалами, гілка завдовжки близько шести кілометрів пролягала між Довгалівкою та Новопавлівкою.
Колія давала змогу підвозити вантажі безпосередньо до річки. Зокрема, нею доставляли гас на склад братів Нобелів, який згодом розширили й перетворили на нафтобазу.
Теплохід «Олесь Донченко» біля заправної баржі перед завантаженням пасажирів, що пливуть до Кам’янки-Дніпровської. Фото теплохода (1971-1983 рр.) Миколи Шубіна
За краєзнавчою публікацією про старі нікопольські пристані, у 1990-х роках гілку почали розбирати, але її частина збереглася до району нафтобази. Чи залишилися там рейки донині, достовірного сучасного підтвердження немає. Важливо, що йдеться про стару вантажну пристань, а не про новий річковий порт, який збудували вже за часів Каховського водосховища.
Новий порт на Каховському водосховищі
У середині XX століття будівництво Каховської ГЕС і водосховища докорінно змінило прибережну територію. Старі пристані опинилися в зоні затоплення, тож річкову інфраструктуру довелося переносити. У 1955 році почали будувати нові порти на Каховському морі, зокрема й у Нікополі.
Новий Нікопольський річковий порт із будівлею вокзалу став важливим пасажирським і вантажним вузлом. Саме його бачимо на старих фотографіях: видовжений корпус, колони, декоративні елементи над вікнами, каси та облаштована територія біля води.
Звідси теплоходи вирушали до населених пунктів на протилежному березі водосховища. Серед напрямків були Кам’янка-Дніпровська, Олексіївка, Лепетиха, Гаврилівка та Водяне. Судна перевозили пасажирів і вантажі, а порт забезпечував їхню обробку.
Масштаби роботи були значними. У 1967 році з нікопольського річкового вокзалу відправили 975,2 тисячі пасажирів. Наприкінці 1960-х років річний обсяг перевалки вантажів становив приблизно 250–260 тисяч тонн. У 1974 році Нікопольський річковий порт увійшов до складу Запорізького річкового порту системи «Укррічфлоту».
Нікопольський річковий порт
Каховське водосховище змінило не лише роботу порту, а й повсякденне життя прибережних населених пунктів. Воно стало частиною міського краєвиду, вплинуло на транспорт, відпочинок і господарство. Про створення водосховища, затоплені території та зміни, які воно принесло Нікополю, читайте в матеріалі «Нікополь і Каховське море: історія великого будівництва на Дніпрі».
Реконструкція фото – Володимир Заграничний
Занепад Нікопольського річкового порту і зникнення водосховища
На початку 1990-х років економічна криза призвела до скорочення вантажообігу й пасажирських перевезень. Річкове сполучення поступово втрачало колишнє значення. Ще до повномасштабного вторгнення Нікопольський річковий порт уже переживав занепад, а колишнього пасажирського руху не було.
У червні 2023 року російські війська зруйнували Каховську ГЕС. Водосховище спорожніло, берегова лінія змінилася, а порт утратив водойму, навколо якої десятиліттями будувалася його робота.
Сьогодні повернення колишніх пасажирських маршрутів виглядає вкрай малоймовірним. Для цього потрібні не лише будівля й причали, а й водна акваторія, судна, інфраструктура та економічні умови для регулярного сполучення.
Будівля річкового вокзалу й старі фотографії зберігають пам’ять про час, коли з Нікополя вирушали теплоходи до сусідніх міст і сіл, а вантажі доправляли до пристаней і водним, і залізничним транспортом. Історія Нікопольського річкового порту — це частина історії міста, в якій переплелися козацька переправа, купецька торгівля, праця річковиків і десятиліття життя на березі Каховського водосховища, якого більше немає.
Можливо, вам також буде цікаво: Календар війни на Нікопольщині: 18 жовтня (оновлюється)
