Запорізький письменник Костянтин Сушко написав книжку про «Каховське море». Вона називається «Повернення Дніпра». Усі бажаючі можуть познайомитися з автором у Запоріжжі вже цієї суботи, 11 листопада, під час презентації ще одного твору письменника – «ЦЕ – УКРАЇНА! МИ – УКРАЇНЦІ!», передає Nikopolnews.
Трохи про автора
Костянтин Сушко народився 5 жовтня 1946 року в селі Бабина, Верхньорогачицького району, Херсонської області. В журналістику прийшов у 1972 році і присвятив їй величезний шмат життя.
З березня 2005 року по жовтень 2007-го був генеральним директором. Національного заповідника «Хортиця». Саме За директорства Костянтина Сушка на Хортиці було зведено історико-культурний комплекс “Запорозька Січ”, суто за його особистою ініціативою обладнано туристично-меморіальний маршрут “Тарасова Стежка” (1843 року на Хортиці побував Тарас Шевченко), меморіально-туристичні комплекси “Протовче”, “Скіфський стан”, розпочато берегоукріплювальні роботи, отримано Державного акта на право розпоряджатися усією землею Хортиці та прилеглими островами.
Опинившись на пенсії 2007 року, Костянтин Сушко повністю віддався літературній роботі. Є автором десятків книжок, серед яких дуже багато творів, присвячених Хортиці і Дніпру. А саме: «Заповедное Запорожье» (1981), “Наедине с Хортицей” (1986), «В степи заповедной» (1988), «По Хортице» (1989), «Хортица открывает тайны» (1999), «Острів Хортиця» (2001), «Стежка на Хортиці» (2004), «Я вибираю Хортицю» (2004), «Віщий Степ» (2004), «Наодинці з Хортицею» (2007), «Зелений Мій Дім» (2008), «Бентежна Хортиця» (2008), «Князь Дмитро Вишневецький та інше…» (2009), «Хортиця — Острів Святилищ» (2013), “Заворожений острів” (2016), “Людина й Острів” (2018), “Звідкіль на Хортиці дуби?” тощо.
«Повернення Дніпра»
«Повернення Дніпра» – одна з останніх книжок Костянтина Сушка, написана після підриву росіянами Каховської ГЕС і знищення Каховського водосховища. У ній автор розповідає про минуле річки Дніпро, його сьогодення і перспективи у майбутнбому.
Ось декілька цитат з книги для розуміння, про що, власне, вона.
«Таким чином, усе, затоплене «морем» упродовж 1955-1958 років, знов розпросталося під Сонцем. Мовби із небуття виринули численні острови й острівці, півострови й півострівці, коси і миси, а також озера, протоки, затоки… Та, головно, виокремились справжні русла Дніпра та колись мало не вполовину поглинутої «морем» річечки Кінської»
«Одні раділи поверненню, нехай і жорстоко понівеченого, та все ж живого Великого Лугу Запорозького, інших гнітила несподівана пустеля… І тих, і других зрозуміти можна. І розуміти їх треба. Водночас слід об’єктивно розібратися, що ж ми отримали, внаслідок варварського знищення греблі, а, розібравшись, визначитись, як бути далі»
«Дуже розумію тих, хто в червні 2023-го з болем спостерігав, як залишає вода Каховське «море». Бо, як вони думають, не в кращий бік змінювався, звичний для них із народин краєвид. А що ви, шановні, скажете про мене, десятирічного хлопчика і тисяч таких, як я, а також десятків тисяч дорослих, на очах яких гинув Великий Луг? День від дня, тиждень від тижня, місяць від місяця, упродовж трьох літ. І не через загарбництво, а під виглядом реалізації одного з грандіозних завдань п’ятирічки»
«Чи доводилося кому чути, що в Дніпрі до «каховського розливу» водилися осетрові? Щосезону лише їх виловлювали тут регулярно від однієї до двох тонн! А 1908 року неподалік Нікополя спіймали білугу (сімейство осетрових, звісно) вагою 1040 кілограмів!»
«…Нещодавно сказав одному чоловікові, що гребля Каховської ГЕС спричинила затоплення 257 тисяч гектарів суші: окрім тієї, на якій стояли хати і були второвані вулиці, ще й поля, сади, городи, сінокоси, пасовиська, вигони, толоки, ліси, й очікуваної реакції не отримав. Приятель зауважив: «Мені важко уявити, багато це чи мало…» Тож я допоміг. Спитав: «Бував на Хортиці?» «Авжеж». «Бачив, яка вона велика?» «Звісно». «А тепер уяви, що дев’яносто дві (92!) Хортиці пішли під воду…» «Не може бути!» – вигукнув ошелешений знайомець. «Може, – сказав я. – Власне, усе давно вже сталося»»
«Планувалося звести нову гідростанцію біля Нікополя, навпроти Кам’янки-Дніпровської, оскільки там останні виходи на поверхню граніту, що тягнеться від уже затоплених порогів. Тож мали б надійний фундамент. Проте почали зводити греблю на піску. Бо там – «Каховка – радная вінтовка, гарячая пуля лєтіт!» — підказав Йосип Віссаріонович і продовжив: «В стєпі поставім памятнік легендарной тачанкє, а на Днєпрє – памятнік труду» Підказав і наполіг. І вчені мужі делікатно погодились. І звели гідростанцію в степу».
Уривок з нової книги Костянтина Сушка оприлюднено в «Українській літературній газеті» за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ.
«ЦЕ – УКРАЇНА! МИ – УКРАЇНЦІ!»
Це великий (на 342 сторінки) твір Костянтина Сушка. Книжка з такою назвою вийшла накладом 400 примірників. Автор зміг видати завдяки пожертвам небайдужих людей, імена яких він оприлюднив на перших сторінках.
Костянтин Сушко розповідає, що книга складається з двох частин:
- «ЦЕ –УКРАЇНА!», де сім есеїв представляють нашу Вітчизну з географічно-історико-природно-духовно-сакральних боків: Рідне Українське Слово, Острів Хортиця, Кам’яна Могила, Мізинський Меандр, Трипілля, Говерла, Дике Поле.
- Другий розділ: «МИ – УКРАЇНЦІ!»: скіфи-сколоти, Святослав Хоробрий, Кость Гордієнко, Олекса Довбуш, Устим Кармалюк, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Іван Пулюй, полковник Петро Болбочан, Нестор Махно, Володимир Вернадський, Володимир Симиренко, Останній бій вояків УПА, Марія Приймаченко, Григір Тютюнник, Володимир Івасюк, Леонід Каденюк, Павло Скляр (земляк із рідного села автора) – 19 есеїів.
Ось уривок з авторської передмови:
«Написати цю книжку мене змусила війна, розв’язана кремлівським недомірком. Досі не мав особистих проблем із патріотизмом, та лишень в умовах москвинської агресії, коли не просто знаєш, а чуєш, відчуваєш, як стогне рідна земля під потоптом чужинця, коли нищаться ущент наші міста й села, гинуть кращі з кращих співвітчизників, тільки тепер збагнув, що досі віддавав себе Батьківщині не сповна. Як, либонь, і ми всі. Ятрить душу думка, що ЦЬОГО могло не бути. Не лишень через те, що хтось із ЇХНІХ отам, у столиці на болотах, ЙОГО зупинив би, а й за умови, якби МИ були інакшими.
Тож мовчати несила. Свідомість усе частіше стала зазирать отуди, де зачаїлись причини, коли агресія стала можливою. Ні, не оті, очевидні, що від маніакальних вдач «вождів націй», а причини, які штовхають до здійснення божевільних намірів. Не лишень у самому стані агресора, а й у середовищі, яке стало об’єктом нападу. Кадебістський виплодок покладається не тільки на власну силу, а й на наше можливе безсилля. Він добре зна, що в екстремальних умовах спершу висівається паніка, потім невіра, розчарування. А там уже й до зради один крок. Звідкіль воно»?.
Дещо з відповіді на це запитання можна знайти у запропонованій книжці.
Якщо раптом вам цікаво поспілкуватися з письменником в живу, ознайомитися з його творами, приходьте на презентацію у місті Запоріжжя, в суботу 11 листопада на 12:00. Місце зустрічі – обласна бібліотека.
Номери телефонів Костянтина Сушка: 099-069-52-20, 098-249-98-93.
Читайте також: Коли у Нікополі знову буде Каховське водосховище, розповів Микола Лукашук
