Ми втрачаємо Нікополь? – таким питанням задається блогер Юрій Гончаренко, доля якого пов’язана з нашим містом. Поруч із знаком питання у заголовку його допису стоїть знак оклику. Автор матеріалу, вірогідно, намагається у такий спосіб підкреслити важливість проблеми.
Юрій Гончаренко у своїх роздумах торкається болючої теми електроопалення і скасування пільг та прийдешнього підвищення тарифів на електрику. А також він пише про ситуацію, яка склалася навколо Нікопольської СЕС, роботу якої заблокував Нікопольский феросплавний завод. Блогер закликає ЗМІ звернути увагу на Нікополь і його проблеми. Бо якщо не бити в набат зараз, ми можемо втратити місто.
Nikopolnews пропонує вашій увазі матеріал Юрія Гончаренка без купюр.
Нікополь – це потужний промисловий центр в Дніпропетровській області. А також – місто, де я провів значну і, можливо, кращу частину свого життя: літні канікули в дитинстві, пару років навчання в школі. Місто, до заснування якого, за сімейними легендами, причетні мої далекі предки. І місто, де народилась моя мама…
Тому, хоч в останні роки я все ніяк не зберуся туди поїхати, я постійно та уважно слідкую за всім, що в місті й навколо відбувається.
Коли рік тому за 5 кілометрів від міста впав міст, через який йшла важлива траса на захід, я не міг не звернути на увагу. Коли кілька років тому в Нікополі та містах супутниках відмовилися від централізованого опалення, замінивши його електричним, я теж не міг це не помітити, як і ситуацію, що склалась зараз. Бо скасування пільг на електроенергію (для мешканців 30-и кілометрових зон навколо атомних станцій) плюс підвищення цін на електрику робить ситуацію майже катастрофічною.
Днями я дізнався, що зарплати на флагмані міста – Нікопольському Заводі Феросплавів – становлять переважно 10–15 тисяч гривень. При тому, що робота ця дуже важка і шкідлива. А іншої в місті майже не лишилося.
Що в цій ситуації має робити держава? Стимулювати інвестиції та створення робочих місць. Тим більше що чинна влада так багато про це говорить і навіть інвестнянь пообіцяло. Але мене добила ще одна новина з Нікополя – що сонячну електростанцію, яку побудував на території НЗФ канадський інвестор, заблокували спільними зусиллями нинішнього власника заводу, Коломойського, та його заклятого друга, ДТЕК Ахметова. Як мені пояснили, станцію просто відрубали від зовнішнього світу і можливості постачати електрику.
Мені складно сказати достеменно, для чого це Коломойському (мотив ДТЕК більш зрозумілий, бо зовсім поруч вони навздогін за канадцями побудували свою станцію). Проте цілком логічно, що знаючи методи цього олігарха, мотив один – забрати дешево або взагалі безкоштовно те, що побудували інші. А оскільки владу в місті також контролює він, плюс вплив на центральну – перспектива цілком реальна.
А для Нікополя це може бути точка неповернення. Наскільки я розумію, більшість підприємств в місті, які я пам’ятаю з дитинства, зараз не працюють. Населення від часів, які я пам’ятаю, скоротилося майже на третину. Але і цих людей може скоро не лишитися, якщо в місті не буде де працювати. А роботи не буде, якщо в місто не прийдуть інвестори. А вони не прийдуть, якщо не буде гарантій збереження вкладеного. Здається, банально. Проте коли влада контролюється олігархом-рейдером, їх не цікавить довгострокова перспектива.
Цим блогом хочу звернути увагу на цю ситуацію в першу чергу ЗМІ та центральну владу. Не думаю, що владу не зачепить, якщо вже цієї зими місто почне замерзати через неспроможність сплачувати за опалення. Режим максимального сприяння для Коломойського – це одна з особливостей чинних очільників банкової, проте і в них, я так розумію, є для нього певні червоні лінії. Принаймні повний безпредел на Центренерго вони зупинили. Можливо, і тут втрутяться.
А для ЗМІ, думаю, буде цікаво більше дізнатися про це місто. Воно того варте.
До речі, нещодавно “NikopolNews” писав:
Про що писали газети Нікополя у червні 1941 року (фото)
«Б’ють на сполох». Нікополь «тоне» у бездомних тваринах, а притулку потрібна допомога!
Єдиний представник громадськості Нікополя, що взяв участь у дослідженні пасажиропотоку. Хто він?
