24 лютого 2023 року – рівно рік з початку повномасштабної війни в Україні. Те, що стало шоком для більшості, те, що здавалося чимось нереальним і мало закінчитися “от-от”, бо “так не буває в цивілізованому світі”, триває, на жаль, вже 12 місяців. Забираючи все більше і більше життів, руйнуючи наші домівки, лікарні, школи, підприємства. Насичуючи нашу родючу землю отруйним залізяччям. Але й гартуючи нашу волю, зміцнюючи наше затяте прагнення перемоги. Сьогодні згадаємо, як пережив рік повномасштабної війни Нікополь. Йому довелося сьорбнути лиха сповна.
Nikopolnews переглянув усі свої новини, оприлюднені починаючи з 24 лютого 2022 року. Повернувшись у минуле, ми ще раз пережили цей страшний рік. Згадали емоції, які змінювали одна одну. Шок, жах, нерозуміння, відчай, страх, біль, надія, впевненість у тому, що ми вистоїмо, злість, бажання помсти… Проаналізували, як змінювалося життя у Нікополі. Зупинилися на віхових для міста подіях.
24 лютого 2022 року у Нікополі
Ще напередодні ввечері у нікопольських пабліках палали дебати на тему, чи етично святкувати 23 лютого, коли зараз це – день збройних сил рф. А вже вранці нікопольці з жахом усвідомили, що ці самі збройні сили рф, обстрілявши всю Україну ракетами, стрімко наближаються до Нікополя.
24 лютого вранці місто виглядало розгубленим, “блідим” ніби після важкої хвороби, дезорієнтованим.
Черги біля банкоматів, на заправках, біля аптек і в магазинах.
Порожні полички в супермаркетах – “розмели” “Мівіну”, крупи, цукор….
Закриті школи і садочки.
Тестування сирен.
Оголошення про бомбосховища.
Нескінченний потік новин, від яких “їде дах”.
Залиті сонцем вулиці.
Скасована “майже весна”.
Початок лютого довжиною в рік.
Фото: Nikopolnews, 24.02.22
Фото: Nikopolnews, 24.02.22
Трохи оговтавшись від першого шоку, місто почало усвідомлювати, ЩО сталося. І тоді черги вистроїлися вже біля військомату.
У найпершому із своїх звернень, які після цього стануть регулярними, міський голова Олександр Саюк сказав, що у Нікополі поки що немає надзвичайних подій, але до них треба бути готовими.
Захоплення Енергодара
Генічеськ, Скадовськ, Бердянськ, Каховка, Херсон… Окупанти “лускали” українські міста як насіння. Майже скрізь були спроби місцевого населення чинити опір. Але сил не вистачало. І російська чума шаленими темпами розповзалася по нашій землі. Ось підійшли і до Енергодара. Місто атомників зустріло загарбників тисячним натовпом з жовто-блакитними прапорами. Декілька разів енергодарцям вдавалося відігнати росіян.
Вони йшли геть, але потім поверталися знову. Просилися, аби їх пустили до ЗАЕС, “тільки сфотографуватися“. Енергодарці трималися мужньо, але коли окупанти задіяли зброю, вони мало що могли зробити. і 4 березня армія рф захопила місто-супутник найбільшої у Європі АЕС.
Нікополь разом з усією країною спостерігав за захопленням Енергодара онлайн. Нікопольці добре розуміли, чим загрожує їм окупація міста, до якого 7 кілометрів по воді.
А ніч на 4 березня стала однією із найстрашніших за весь рік повномасштабної війни. Окупанти обстріляли ЗАЕС. Виникла пожежа. Нікопольці телефонували одне одному і кричали в слухавку: “Атомка горить”. Мешканці прибережних територій бачили заграву на власні очі.
“Зупиніться!” Ці відео багато хто запам’ятає назавжди
Вранці наступного дня вокзал у Нікополі був забитий людьми. Почалася перша хвиля масової евакуації з міста. Зі станції “Нікополь” почали регулярно відправлятися евакопотяги.
Ніби немає війни
Перші тижні після захоплення Енергодара Нікополь жив у великому стресі. Адже росіяни легко могли стерти з лиця землі місто на протилежному березі, застосувавши “Гради” чи інше озброєння. Ми ховалися в укриття, нам ввижалися ворожі ДРГ, ми обстежували набережну, вулиці, дахи будинків на предмет “маячків”.
Але “Гради” поки що мовчали.
А тим часом ворог підійшов майже впритул до Нікополя і з іншого боку – з Херсонщини, загарбавши майже весь правий берег. Ризик потрапити під окупацію був шалений. Але Нікополю пощастило. Не дійшовши до міста якихось 30-40 кілометрів, армія рф була зупинена Силами Оборони України. Мішенню для ворога став сусідній Зеленодольськ, який росіяни нещадно обстрілювали з тих пір майже щодня.
І життя у Нікополі почало потроху повертатися в звичну колію. Вже майже не ховалися в укриття під час сирен. В магазинах відновився асортимент продуктів. Міський голова закликав мешканців повертатися до роботи. Запрацював бізнес, поновили діяльність підприємства. Так, були обмеження у вигляді комендантської години, “сухого закону” (скасованого пізніше) тощо, але війна майже не відчувалася у Нікополі.
До спокійного міста потягнулися переселенці. Щодня вони прибували сотнями – з нещасного Маріуполя, з Херсона, з Донецької і Луганської областей. Нікополь гостинно зустрічав нових мешканців. А волонтери навіть запустили рух “Небайдужі”, метою якого було зробити життя гостей на новому місці більш різноманітним, цікавим. Всі бажаючі могли безкоштовно надавати переселенцям різні послуги: дозвіллєві, культурні, освітні, побутові тощо. І таких бажаючих було багато.
У Нікополі працювала соціальна сфера, проходили культурні заходи, і навіть готували першокласників до школи. До міста почали повертатися ті, хто залишив його у перші дні війни.
Майже нічого не нагадувало нікопольцям про страшну війну, яка набирала обертів в Україні. Звикли і до тривог, і до періодичних “бахів”, що “долітали з сусідніх територій”. Практично не ховалися під час сирен. І все менше людей приходило провести в останню путь загиблих Героїв, яких ховали тепер у Нікополі щотижня…
Це таки сталося
Першими обстрілами з того берега “повіяло” наприкінці червня. У російських пропагандистських ЗМІ з’явилися вкиди про “націоналістів” у школах Нікополя – а це завжди знак того, що росіяни планують завдавати ударів по цивільній інфраструктурі. Нікопольців закликали не створювати великих скупчень людей, не гуляти біля дамби, уважно ставитися до сирен.
1 липня росіяни вперше обстріляли Нікопольський район з РСЗВ. Удар прийшовся на територію Покровської громади, що межує з Криворізьким районом. Окупанти били з Херсонської області. Обійшлося без руйнувань і постраждалих.
5 липня ракета прилетіла у Покров, влучивши у будинок, де мирно спали шестеро людей, з них – троє дітей: 2,6 і 13 років. Просто дивом ніхто не загинув і не постраждав.
В будинку було шестеро людей – серед них троє дітей
А 12 липня, на п’ятому місяці після повномасштабного вторгнення, Нікополь вперше накрили “Градами”. І, незважаючи на усі передвістники та тривогу, яка вже витала в повітрі, цей обстріл був схожий на грім серед ясного неба. Саме в цей день для Нікополя розпочалася справжня війна. Обійшлося без постраждалих, але для нікопольців ВСЕ змінилося.
14 липня ворог знову атакував околиці Нікополя. Теж обійшлося без постраждалих, але виникла масштабна пожежа.
А 16 липня з’явилися перші жертви. Понівечені багатоповерхівки, розбиті об’єкти інфраструктуру, підприємства.
Атака на багатоквартирні будинки призвела до загибелі двох людей
Було зафіксовано близько 15 “прильотів”, пошкоджено будівлю школи, училища, понад 10 п’ятиповерхових житлових будинків. На території міста виявлено боєприпаси, які не здетонували. Тоді повідомлялося, що внаслідок атаки поранена одна людина, ще двоє перебувають під завалами. Пізніше рятувальники дістали з-під завалів будинку тіла двох загиблих. Вони були подружньою парою.
Атаки ставали все частішими і було вже ясно, що це надовго. Нікопольці, мов сполохані плахи, почали залишати свої гнізда, розгублено озираючись навколо себе у пошуках безпечного місця. Щодня сотнями виїзджали евакуаційними потягами – хтось на захід країни, а хтось далі – за кордон. Особливо важко було переселенцям, яким знову довелося залишати все і шукати нові прихистки.
25 липня у військової адміністрації району з’явилася можливість попереджати про загрозу нових обстрілів – завдяки співпраці з партизанами на протилежному березі. Це зменшило кількість постраждалих – люди ховалися з вечора в укриття, або виїжджали на ніч за межі міста і ночували “у полі”.
27 липня Нікополь отримав статус території, де ведуться активні бойові дії.
Обстріли продовжувалися. Щоночі ми здригалися від звуків вибухів, а щоранку з жахом розглядали фото руйнувань, пожеж. З болем дізнавалися про поранених і вбитих земляків.
Це фото після обстрілу 18 липня
А це 20 липня. В цю ніч загарбники знову обстріляли Нікополь, постраждали мирні люди, серед них були діти. Під завалами будинків загинули двоє – сімдесятилітній чоловік та 65-річна жінка. Ще дев’ятеро зазнали поранень, серед них четверо дітей, найменшому з травмованих три роки. Було пошкоджено 26 житлових будинків.
Вночі 22 липня з реактивних систем залпового вогню росіяни знову обстріляли місто Нікополь. Удари прийшлися по житлових масивах. Загинула 60-річна жінка. Десятки понівечених приватних будинків. Руйнування були і на території двох місцевих установ. Снаряди пошкодили залізницю.
Ворог вже бив не тільки по Нікополю, а і по Марганцю, Червоногригорівській, Мирівській, Покровській сільській громадах.
Наприкінці липня начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко повідомив, що Нікополь залишило приблизно 30% мешканців.
“Наступ на Дніпро і Кривий Ріг”, істерія навколо ЗАЕС
Дуже важким для Нікополя і його мешканців видався серпень. На тлі жорстоких і постійних обстрілів, втрати роботи і доходів, моральний стан підривала ще й інформація про вірогідний наступ росіян на Кривий Ріг і Дніпро з херсонського напрямку. найближчим часом. А наприкінці місяця на всіх рівнях з’явилися повідомлення про можливу підготовку росіянами теракту на ЗАЕС. В Енергодарі загарбники почали влаштовувати провокації, обстрілюючи і місто, і станцію. І нікопольці опинилися в ситуації, коли вони можуть стати жертвами не тільки ворожих обстрілів, а і ядерної катастрофи.
На щастя, ЗСУ вдалося зупинити противника на Херсонщині, а потім і звільнити правий берег. Загроза окупації Нікополя відступила. Не справдилися найстрашніші прогнози щодо ЗАЕС. Але не справдилися і сподівання на спроможність місії МАГАТЕ, шо прибула на станцію, вплинути на ситуацію і добитися створення зони безпеки навколо ядерного об’єкту.
Також не справдилися надії на зимовий наступ ЗСУ на Запорізькому напрямку.
Ми пережили блекаут, і регулярні відключення світла. Темрява, холод, фінансова скрута. Все це – наслідки війни. Триматися нікопольцям допомагають різні благодійні організації, надаючи гуманітарну допомогу. Наслідки обстрілів усуваються за допомогою комунальних служб. Всеукраїнські і міжнародні ЗМІ у Нікополі – часті гості. За ці 7,5 місяців місто відвідало, мабуть, більше журналістів, ніж за всю його історію, а лозунг SAVE NIKOPOL, побачили не тільки в різних куточках України, але й за кордоном.
Ворожі війська досі залишаються в Енергодарі і продовжують обстрілювати із захопленого міста атомників та його околиць протилежний берег. Нікополь, Марганецька, Мирівська, Червоногригорівська, Покровська громади – досі зона активних бойових дій. Обстріли іноді трохи вщухають, але потім повторюються з новою силою. Після переважно нічних атак армія рф перейшла у лютому 2023 доку до денного терору, що набагато небезпечніше. Після деякої перерви у Нікопольському районі знову з’явилися вбиті і поранені люди.
За весь період постійних обстрілів у Нікополі загинуло 14 мирних мешканців. Поранено – 94. Зруйновано чи пошкоджено 3525 будівель
Загиблі Герої Нікопольщини
За 12 місяців повномасштабної війни ми опублікували 165 новин про загиблих Захисників України з Нікопольського району. Це страшна цифра, але й вона не повна. Не вся інформація потрапляє до журналістів. До того ж, велика кількість українських воїнів вважаються зниклими без вісти. Сподіваємось на краще, але реалії можуть бути не такими, як нам хочеться….
За цим посиланням – усі опубліковані нами повідомлення про загиблих Захисників з Нікополя та району за рік повномасштабної війни. Якщо імені і фото вашої близької людини тут немає, напишіть нам – ми додамо інформацію. Якщо ви хочете розповісти детально про вашого Героя, про його життєвий шлях, досягнення тощо – теж пишіть нам. Ми підготуємо матеріал. Щоб люди знали і пам’ятали.
Вічна пам’ять усім Героям, які віддали життя за нашу свободу. Щирі співчуття рідним.
Низький уклін кожному Захиснику, хто зараз на фронті.
Найшвидшого відновлення пораненим!
Війна, на жаль, триває. Нікополь тримається. І продовжує вірити в Перемогу.
Читайте також:
Війна в Україні: весняно-літній період буде дуже складним – про що розповіли у розвідці
